Читати детальніше

Як у «Дзвіночку» відкрили інклюзивну групу заради «сонячного» Вані

Як у «Дзвіночку» відкрили інклюзивну групу заради «сонячного» Вані

4­річний Ваня вранці прокидається неохоче. Аби заохотити сина покинути ліжко, мама Оля нагадує, що вони можуть запізнитися на ранкову зарядку в дитячий садок. «Стимул» спрацьовує дієво.

До дитячого садка «Дзвіночок» у Свидівку, де проживає родина, Ваня ходить з радістю. Йому подобаються заняття, хлопчик активний, він починає потроху розмовляти і залюбки проводить час у колі нових друзів, з якими познайомився торік восени. А нещодавно зав’язав «чоловічу» дружбу з хлопчиком Нікітою.

– Вдома він не розкривається зі своїми здібностями так, як це робить серед звичайних діток, – говорить пані Ольга. – Я відразу помітила прогрес. У дитячому садку він не лише навчається, а й знаходить нових друзів, навчається спілкуватися та адаптується до життя в суспільстві. Водночас вчиться постояти за себе. А навчатися йому, як і багатьом особливим діткам, у звичайному дитячому садку під силу.

Ваня народився із синдромом Дауна. Мама каже, що це не діагноз, а особливість. Розуміючи, що відхилення із таким діагнозом можуть бути різними, сім’я кинула всі сили, щоб соціалізувати хлопчика. Зараз тішаться кожному його досягненню.

– Головне – це позитивне налаштування на сприйняття життя, відкритість до світу та оточуючих. А ще толерантність, доброзичливість, терплячість та терпимість. Ці діти, як губки, вони вбирають і наслідують поведінку оточуючих. Чим більше поруч з ними буде позитиву, тим краще, – відверто розповідала на зборах батькам майбутніх одногрупників Вані по дитячому садку пані Ольга, аби познайомитися та одразу стерти всі стереотипи, пов’язані зі сприйняттям дітей, народжених із синдромом Дауна. 

Завідуюча дошкільної установи Галина Жовтобрюх каже, що більше проблем мали з оформленням документації на створення в дитячому садку інклюзивної групи, аніж із соціалізацією Вані:

– Звісно, хвилювалися, оскільки не мали ще досвіду навчання таких особливих діток, але все виявилося набагато простіше. Суспільство повинно сприймати дітей із синдромом Дауна нормально, реагувати, як на звичайних дітей, і не питати в мами, чого це сталося, адже ми не можемо передбачити, що нас чекає. Ваня – дуже позитивна дитина. Його люблять дітки і вихователі, з ним всі граються.

ДНЗ «Дзвіночок» став першим закладом дошкільної освіти у Черкаському районі, де створена група для дітей з особливими освітніми потребами. Сільський голова Світлана Вовк та депутати Свидівоцької сільської ради відгукнулися на прохання мами Вані дати можливість її сину навчатися у звичайному дитячому садочку, створивши там інклюзивну групу. Для цього ввели в штат посаду асистента вихователя та знайшли кошти на оплату праці. Першопрохідцям доводилося вчитися «по ходу» організації групи. Кажуть, що здолали «бюрократичну документацію» завдяки кваліфікованій допомозі та супроводу фахівців відділу освіти Черкаської РДА та новоствореного Інклюзивно­ресурсного центру.

Ваня особлива дитина не лише в домашньому колі, а й в дитячому садку. Вихователі відгукуються про нього, як старанного хлопчика, водночас активного та ініціативного. Лише першого дня у дитячому садку він залишився до обіду, а вже з наступного – його залишили на повний навчальний день.

Вихователька Тетяна Миколаївна відзначає, що йому подобаються групові навчання з дітками. Хлопчик виконує всі завдання, водночас йому потрібна постійна зміна обстановки. Активність Вані контролює асистент вихователя Марія Петрівна.

– Власне, ми довго не могли знайти асистента вихователя, який би відповідав вимогам до цієї посади, – розповідає завідуюча Галина Антонівна. Аби дати можливість Вані навчатися вже з осені, проблему вирішили власними силами – стати асистентом погодилася вихователька, яка вже має багатий досвід роботи в дитячому садку. Паралельно вона проходитиме відповідні спеціалізовані курси та тренінги.

Марія Петрівна 14 років пропрацювала вихователем у «Дзвіночку». Вона допомагає вихователю під час занять. Але найперше – це помічник Вані. Вони разом сидять за «партою». Пані Маша стежить, як хлопчик виконує завдання, допомагає йому й олівці тримати, і малювати, пояснює складний матеріал, а ще слідкує за його поведінкою. А коли вільний час – вона просто спостерігає за тим, аби Ваня чемно та спокійно грався в колі своїх однолітків, як стежать за іншими дітьми.

– Ваня – дуже позитивна дитина. Коли він до нас прийшов, то не плакав чи вередував, він просто сторонився. Тепер це компанійський хлопчик, який завжди посміхається і заряджає своїм настроєм всіх діток, – розповідає вона. – Для його навчання наш колектив розробив серію дидактичних матеріалів. У нього вже добре виходить розрізняти кольори, розподіляти дитинчат тваринок, він дуже любить музику. Я йому допомагаю, лише коли він не справляється із завданням. Або ж коли втомлюється з дітками на груповому занятті, тоді ми з ним змінюємо діяльність.

На практиці ж, каже мама Оля, головне було знайти порозуміння з Ванею та підхід до нього:

– Зараз Маша Петрівна та Ваня – друзі. Він завжди усміхається, коли ми говоримо про неї, і залюбки йде до неї щоранку.

Ваня навчається за спеціальною програмою. Окрім групових занять, в нього є індивідуальні. Двічі на тиждень з ним працює психолог Галина Вікторівна.

– Аби Вані було комфортно працювати, я залучаю до індивідуальних занять його друзів. В основному, це заняття на розвиток сенсорики та дрібної моторики рук. Ваня – здібна, старанна дитина, йому цікаво виконувати завдання. Звісно, що багато чого йому робити складно, але він наполегливо повторює ці вправи. І ми отримуємо результат, – зауважує Галина Вікторівна. – Я вважаю, що успіх Вані – це в першу чергу заслуга батьків, які не закрилися в собі, а відкриті до суспільства. Вони достойні бути позитивним прикладом для інших родин, які мають таких особливих діток.

Разом з тим, мама Оля продовжує щосуботи відвідувати заняття, які проводять фахівці ГО «Сонячні діти Черкащини» при школі №25 у Черкасах. 

– Я бачу, що Ваня став більш зосередженим та уважним, сумлінно став виконувати завдання. У нього починає формуватися мова. Це для нас зараз головне завдання – аби син став говорити, – каже пані Оля.

Тож мама активно продовжує шукати в мережі Інтернет новий позитивний досвід та напрацювання для розвитку особливих діток. Так, коли на занятті з логопедом виникли проблеми з дихальними вправами (у хлопчика не виходило видихати звуки) вона купила йому губну гармоніку, а ще казу (американський народний музичний інструмент) – і у Вані все вийшло.

– Знайшли інформацію в Інтернеті, спробували самі, тепер радимо іншим батькам, – зауважує жінка й ділиться планами на майбутнє: – Нам головне – запустити мову. Зараз він говорить «власною». А потім віддамо його до музичної школи. Напрямок ще визначаємо.

Торік вперше Ваня побував на морі. Вода з хлопчика зробила «живчика». Тепер це ще одне захоплення малого, окрім гри у м’яч.

– Раніше в нього не виходило «ганяти» м’яч, тепер це його захоплення – наполегливо примушує всіх нас грати з ним. Я завжди була переконана, якщо вчасно звернутися до фахівців за допомогою і докласти зусиль у розвитку дитини, можна добитися хороших результатів. Недарма кажуть, що вода й камінь точить, – розповідає жінка.

Батькам, у яких народилася сонячна дитина, Оля знову ж радить у першу чергу не засиджуватись вдома наодинці з проблемою: потрібно знаходити спеціалістів, які б допомагали у соціалізації дитини, знаходити таких самих дітей і батьків, бо це важливо – бути не самому в цій ситуації. 

– Розвиток дитини залежить від стану батьків, – пояснює пані Оля. – Торік в нашій громадській організації з’явилося лише двоє діток. А насправді, за статистикою, їх щороку народжується кілька сотень. Значить інші й досі соромляться вийти у світ. Якщо батьки швидко виходять зі стану горя і не сидять вдома, то успіхи в дітей будуть.

Нагадаємо, ГО «Сонячні діти Черкащини» знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Нарбутівська, 206, тел. (067)96-90-114, (067)47-01-441, (097)57-72-162. Організація об’єднала родини, де народилися діти із синдромом Дауна. Тут не лише з дітками працюють фахівці, а існує взаємодопомога та підтримка для батьків. Родини об’єднуються для проведення спільних заходів – це щосезонний день іменинника, зустрічі з благодійниками та меценатами, акції на підтримку воїнів АТО/ООС та ін. Вихованці організації регулярно зустрічаються з командою «Черкаських мавп», які дають їм майстер­класи гри у баскетбол, а ще дарують незабутню фотосесію.

– Головне – не ховатися від суспільства, не боятися. Ваша сонячна дитина – це не гріх, вона особлива, тому дайте їй відчути життя по­особливому, – переконана пані Ольга.

Наталія УСЕНКО