Читати детальніше

Чим захоплюються наші діти?

Чим захоплюються наші діти?

Аня Гриценко, 7 років, с. Руська Поляна:

– Я займаюся спортивно-бальними танцями. Танцюю у «Перлинці». Уже 5 місяців. Мені дуже подобається наша вчителька, яка навчає танцювати. А ще люблю вчити нові рухи та композиції. У нашому колективі більше дівчаток. Хлопцям не подобається танцювати. Їх зразу мами привели, а потім вони перестали ходити. У нашому колективі в мене багато подружок. Я дружу з Іванкою, Машею, Полею, Анею, Аліною. Ми вже виступали двічі на сцені. Перший раз у «Дюймовочці» на Різдво танець мишок виконували, а другий раз – вітали наших мам, бабусь і сестричок з 8 Березня. А ще ми здаємо залікові тести. Їх ще «медальними» називають. Я пройшла перші два ступені. Здавали їх у «Будівельнику», що в Черкасах. Ні страшно, ні складно мені не було. А під час нагородження на нас ще й кульки посипалися. Я чотири кульки додому привезла разом із медаллю.

Артем Коломієць, 9 років, м. Черкаси:

– Я люблю гратися магнітами. Кожен з них мені дорогий і цінний, тому дуже не подобається, якщо хтось їх бере без мого дозволу і не кладе на своє місце, або ще гірше – розкидає. Коли, приміром, падають під диван деталі магнітного конструктора, я їх збираю спеціальним пристроєм, який сам винайшов, – приєдную до палички для суші магніт. Ще подобається складати фігури з магнітного конструктора. Кожен магніт має свої історію появи в мене. Ось ці я знайшов у дідуся, ці – у татовому гаражі, ось ці – в інших родичів, а ці мені особливо сподобалися, і мама мені їх купила. Ще у мене є магнітна стружка. Я висипаю її на папір, а потім проводжу магнітом зверху, і вона рухається, як жива. Одним порухом руки я створюю різні картини.

Віка Ракітіна, 12 років, с. Руська Поляна:

– У мене багато вподобань – я чотири класи навчалася гри на акордеоні у музичній школі, з першого класу співала в нашому хорі «Щедрик», займалася танцями, але через навантаження у школі довелося вибирати щось одне. Я обрала заняття вокалом. У мене виходить, і мені це подобається. А торік у жовтні я стала займатися у вокальній студії «Колорит», що в Черкасах. Заняття двічі в тиждень. У нас прекрасна вчителька – Анастасія Бутовська. Спершу ми розспівуємося, потім вчимо свої партії. Уже брали участь у конкурсі «Мистецький дивокрай». А на новорічно-різдвяні свята зі святковою програмою виступали у дитячому будинку, також брали участь «Різдвяних зустрічах», що проходили в Черкаській обласній філармонії. Звісно, свого «Щедрика» я не полишила, продовжую співати й там. Я займаюся тим, що мені дуже подобається.

Андрій Салипа, 12 років, м. Черкаси:

– Мені подобається створювати 3D ручкою об’ємні картини та тривимірні об’єкти з пластику. Я малюю пейзажі, людей, тварин, будинки. Приміром, створені 3D ручкою  квіти стануть красивим та оригінальним доповненням у подарунок до шоколадки дівчинці. Окрім того, я займаюся на курсах програмування та радіотехніки у Черкаському державному бізнес-коледжі. На курсах програмування ми навчаємося створювати сучасні сайти, а на радіотехніці – програмуємо та створюємо електроприлади.

Саша Усенко, 13 років, с. Руська Поляна:

– Уже рік я займаюся пол денсом. Побачила в Інтернеті танці на пілоні. Сподобалися. Вирішила спробувати. Зразу було дуже складно і важко. Поки м’язи накачала. Усі заняття в нас розпочинаються з розминки: від шийного відділу до стоп. Далі ми розтягуємося: робимо лівий, правий, поперечний шпагати, тоді складку. До речі, розминка часу займає більше, ніж самі вправи на пілоні. Приміром, у вівторок ми робимо більше навантаження на м’язи рук і ніг, а в четвер більше качаємо прес – п’ять підходів по 10 разів, а коли й більше, потім присідаємо. Головне на заняття в настрої приходити. Тоді вдається все. Або в крайньому випадку з’їсти шматочок шоколаду, поки тренерка Таня не бачить. До речі, заняття пол денсом допомагають мені здати нелегенькі фізкультурні нормативи у ліцеї і «спустити пар», якщо «наука дістає». Це ще одна причина обрання танців на пілоні. Ще я займаюся вокалом. Відкрила себе у ліцеї. Я – перше сопрано. У нас є ансамбль «Калита», де можуть займатися всі охочі. Зразу з нульового курсу нас відібрали до 30 осіб. Вікторія Володимирівна слухала, як ми виконуємо гімн ліцею, а потім пропонувала спробувати себе в молодшій групі «Калити». Через кілька місяців занять нас залишилося семеро. Інші з різних причин відсіялися. У вільний час я люблю шити сестриччиним лялькам наряди. Моделлю для цього виступає одна з моїх ляльок, яка постраждала від постійних «занять гімнастикою», що їх проводила моя молодша сестричка Віка. Коли, врешті, після травми ноги (вона відпала і тато її приклеїв суперклеєм), Віка вирішила відправити одну з ляльок «на пенсію», та стала мені за модель. І я приміряю на неї всі наряди, які йдуть для сестриччиних «гімнасток». Коли в мене було більше вільного часу, то ми гралися ними дуже часто. Зараз практично весь час займає навчання.