Читати детальніше

Сергій Залізняк назвав негативні моменти процесу децентралізації

Сергій Залізняк назвав негативні моменти процесу децентралізації

За словами сільського голови Сергія Залізняка, для невеликих населених пунктів, на кшталт тих, що об’єдналися в Буцьку ОТГ, утворення громади стало ковтком свіжого повітря.

–  Можливо, у містах обласного значення це не так відчувається, а наші люди, які сиділи без роботи, або ж їздили на заробітки за кордон, мовби прокинулися, ожили, – каже голова. – А недоліком децентралізації, на мою думку, є те, що цю реформу потрібно було провести одразу по всій країні, сформувавши єдиний план. А тепер місцеві олігархи зрозуміли, що вони втрачають свої кошти, повноваження і роблять все можливе, щоб таких громад не було. Як варіант вони пропонують об’єднати всі населені пункти в одну громаду і тримати все під контролем.

За його словами, до Буцької ОТГ, коли тривали перемовини про об’єднання, висловили бажання приєднатися населення ще з чотирьох сіл, що межують з громадою, як-то було визначено перспективним планом. Проте проти цього виступили місцеві сільські голови.

– У нашій школі навчаються діти з восьми населених пунктів. Ми їх безкоштовно підвозимо, харчуємо, а грошей за це не беремо. Місцеві люди тричі збирали підписи, аби бути в складі Буцької ОТГ. А їхні сільські голови кажуть, що коли нам скажуть, то ми прийдемо. В них ніяк не викоріниться «радянщина», коли все треба було робити із вказівки і примусово. Ми їм пояснюємо: «Шановні, до вас зайде ПДФО, на ваших діток прийдуть напряму державні кошти», але вони й досі цього не розуміють. Вони звикли так жити і змінюватися не хочуть. До прикладу, коли ми об’єдналися, зі старої команди Буцької селищної ради залишилися дві особи. Решта на наступний же день написали заяви на звільнення. Питаю: «Що трапилося?». Відповідають: «Нічого. Але ми не зможемо по-новому працювати». Сюди зайшли спеціалісти із Багви, Кутів та Буків, які ніколи не працювали в місцевому самоврядуванні, але навчилися. Вчилися «на ходу» вирішувати питання, до яких раніше і справи не мали. І все в них виходить, – каже голова.

Крім того, громада чекає, коли на державному рівні вже визначаться із дорогами загального користування державного значення, які проходять територією населених пунктів.

– Приміром така дорога проходить через Багву. Людей не цікавить, чия це дорога. Вони бачать, що розбита дорога йде селом, а місцева влада її не ремонтує. Торік ми перерахували дорожнім службам кошти на її ремонт, а в кінці року вони ці кошти просто повернули в наш бюджет. А коли місцевий фермер самотужки взявся полатати ями на цій дорозі, його просто притягнули за це до суду, – нарікає сільський голова. – Якщо вже нам не можна їх ремонтувати, то нехай своєю роботою займуться автодори.

Окрім того, громади хочуть отримувати весь акцизний податок.

–  На території громади працює заправка, яка принесла 2,2 мільйона акцизного податку. З них держава перерахувала нам лише 700 тисяч гривень, – каже голова. – Через наші населені пункти їдуть великовагові машини. Тому дороги ремонтувати нам потрібно постійно. Весь акцизний податок був би не зайвим.