Читати детальніше

Диво-крем із меду від родини Конюш

Диво-крем із меду від родини Конюш

23-річня Анастасія Конюша живе в Бобриці на Канівщині. Сюди її родина переїхала з окупованої Луганщини. За кілька років, що сім’я осіла на Черкащині, їм вдалося не лише відродити власну справу – бджільництво, – а й заснувати свій бренд «Конюшина» і зробити перші кроки в напрямку виготовлення нового на нашому ринку продукту – крем-меду.

Канівщину обрали, бо славиться акаціями

Анастасія – тендітна брюнетка з веселими карими очима. Вся її постать наче випромінює оптимізм. З першого погляду і не скажеш, що дівчині вже довелося пережити випробування. Про переїзд з рідного Олександрівська, що на Луганщині, розповідає коротко: у 2014 році поїхали з чоловіком Олексієм до друзів у Київ. Короткий візит затягнувся на рік і в Олександрівськ вони вже не повернулись. За цей час батьки чоловіка виїхали на Полтавщину. З Києва молодята поїхали до них.

– Ми з чоловіком молоді, тому переїзд не призвів до тривалих депресій чи нервових зривів. У Полтаві вже оселились наші родичі, які переїхали раніше. Тож батьки чоловіка поїхали до них. А потім приєднались і ми. Необхідні речі нам вже потім пересилали, – розповідає Анастасія. – У Полтаві ми прожили з рік. Батьки мого чоловіка, Сергій та Надія Конюші, займаються бджільництвом уже 35 років. У «минулому житті» на Луганщині мали власну справу – тримали бджіл, продавали вроздріб мед та супутні продукти: прополіс, пергу, маточне молочко. Це був їхній основний заробіток. Коли постало питання обирати нове місце проживання, шукали місцину, сприятливу для розвитку цієї справи. Тому і зупинились на варіанті Канівщини, бо цей регіон славиться своїми акаціями.

80% пасіки загинуло під обстрілами

– Ми шукали житло, яке можна винайняти в оренду. Через Інтернет та знайомих, – розповідає Анастасія Конюша. – Але таких пропозицій на ринку не дуже багато. Здебільшого пропонують  будинки на продаж. Тож спочатку вдалося винайняти хатинку на хуторі Хмільне. Без зручностей. А потім переїхали в Бобрицю, – будинок, придбали наші родичі. Самі вони поки що живуть в Полтаві.

Осівши на новому місці, родина взялася відроджувати бізнес. Адже переїзд не обійшовся без втрат – 80% пасіки загинуло під обстрілами. За словами Анастасії, «серцем» родинної справи є мама чоловіка Надія. Її батьки займаються бджільництвом з діда­прадіда.

– З Луганщини нам вдалося привезти лише 30 бджолиних сімей. Зараз маємо 200 і плануємо розширювати пасіку, – ділиться планами дівчина.

Від родинного прізвища до назви бренду

Життя родин, для яких бджільництво є основним способом заробітку, чітко прив’язане до пори року. Влітку вони працюють на пасіці, в холодну пору року – займаються продажем. Молода жінка розповідає, що ідея організувати «бізнес в бізнесі» – власну справу на базі родинної – народилася в неї поступово.

– Я тоді сиділа в декреті, доглядала за донечкою, – розповідає вона. – Спочатку захотілось заснувати власний бренд. Щоб це було щось особливе. Тому зупинились на назві «Конюшина», похідна від родинного прізвища. Конюшина – це квітка, пилок якої полюбляють бджоли. Взагалі ідеї приходили поступово. Спочатку почали робити свічки з воску, мед з горішками. Я багато матеріалу по бджільництву передивляюсь в Інтернеті. Там і прочитала про смачний крем­мед. Ідея сподобалась. Захотілось і собі зайнятись його виготовленням.

Обладнання замовляли в Польщі

Наступним кроком до здійснення мрії щодо розвитку власного бізнесу для Анастасії стала участь в конкурсі на здобуття грантової допомоги. Її проект привернув увагу, і вона отримала кошти на придбання обладнання від одного з великих вітчизняних аграрних холдингів. Обладнання для виготовлення крем­меду замовляли в Польщі через дистриб’ютора. Довелося чекати місяць, поки його виготовлять на замовлення та доправлять в Україну.

 

Диво-крем не твердіє рік

Зараз родина Конюш виготовила першу партію крем­меду з різнотрав’я. На це пішло 50 кг солодкого продукту і близько тижня часу.

– Крем­мед виготовляється за особливою технологією. Твердий мед за допомогою спеціального обладнання перемішується, поки не набуде «повітряної» консистенції, – пояснює власниця бізнесу. – 15 хвилин перемішується, дві години стоїть. І так кілька днів. При цьому продукт не піддають термічній обробці. Тому він не втрачає своїх корисних якостей і не твердіє рік. Щоб додати «родзинку», готовий крем­мед збагачують мигдалем та фундуком, кокосовою стружкою, шоколадом. А потім фасують  в баночки по 50, 100 чи 200 грамів.

З Канівщини – на міжнародний ринок

Продавати диво­крем під брендом «Конюшина» родина планує не лише в Україні. У перспективі – можливість вийти на міжнародні ринки.

– Адже наш продукт дуже якісний, – переконує Анастасія. – Ми робимо аналізи в Інституті бджільництва в Києві і маємо відповідний сертифікат. Там вказують завжди одне й те саме – «мед вищого ґатунку». При цьому фахівці з інституту зауважують, що «мед такої якості бачать не часто». Справа в тому, що ми не поспішаємо «крутити» мед. Залишаємо його «дозрівати» у вуликах. Тоді мед втрачає зайву вологу. Це дає гарантію, що він не «забродить» із часом. Взагалі ж якісний мед не має строку давності.

Потенційні покупці бізнесменів – не лише відвідувачі ринків. Вони планують пропонувати крем­мед для продажу в кафе та ресторани. А також компаніям на подарунки для своїх працівників.

– До речі, одна з переваг нашого крем­меду в тому, що ми виготовляємо його з власного якісного продукту, а не перекуповуємо сировину, як інші виробники, – розповідає дівчина.

Потрібні вулики і приміщення під цех

Анастасія розповідає, що задля здійснення власних мрій, родина планує розширювати бізнес. Перш за все збільшувати кількість бджолиних сімей.

– Для цього потрібні вулики. Лише цей рік хочемо придбати сто «будиночків для бджіл». Кожен вулик коштує в середньому тисячу гривень, – рахує молода жінка. – Окрім того, зараз постала проблема знайти приміщення під цех. Де б можна було фасувати продукцію, зберігати тару. Тому ми готові розглянути будь­які пропозиції.

Взагалі ж, за словами Анастасії Конюши, 2018 рік став найбільш «врожайним» за той час, що родина переїхала з Луганщини. Навіть загальна біда бджолярів – потруєння бджіл – оминула їх стороною.

– Ми зареєстрували свою пасіку. У сезон об’їхали всіх навколишніх фермерів і просили попереджувати нас, коли будуть обробляти свої поля, – говорить вона. – Нам вдалося домовитися з ними. Тому, на відміну від багатьох сусідів, у нас бджоли практично не постраждали.

І бізнес, і спосіб життя

Анастасія Конюша розповідає, що бджільництво – це «бізнес на любителя». Адже комусь «подобається в офісі сидіти, а комусь – на природі працювати».

– Мені імпонує, що у нас це родинна справа, яка дозволяє не лише бути разом, а й зберігати душевний комфорт, гармонію і дбати про  здоров’я, – ділиться жінка.

Заняття бджільництвом залишило  відбиток і на весь уклад життя сім’ї. Снідають у родині хлібом з медом, а якщо хтось захворів –  в нагоді стають прополіс чи маточне молочко.

Спілкувалась Ілона ЛЕВЧЕНКО