Читати детальніше

Де у Червоній Слободі можна якісно випрати килим?

Де у Червоній Слободі можна якісно випрати килим?

Пральня «ЧистЮль-ка» в Червоній Слободі обслуговує не лише місцевих жителів, а й клієнтів з Лесьок, Худяків і навіть Черкас. Власниця бізнесу Антоніна Нелень розповідає, що клієнтів не бракує, «черга стоїть». Бізнес поступово розвивається завдяки помірним цінам, послугам, які користуються попитом, та диференційованому підходу до клієнтів. Адже це, мабуть, чи не єдиний заклад на Черкащині, де соціально незахищеним громадянам перуть речі безплатно, а клієнти отримують невеличкі подарунки.

Стартувала в бізнесі на грантові кошти

Сьогодні в пральні «ЧистЮль­ка» можна отримати комплекс послуг. У «прайсі» є прання та сушка речей, дрібних і габаритних, прасування. Передбачена доставка – послуга «Двері в двері». Окрім того, можна замовити видалення складних плям та катишків з одягу й послугу «Чистий килим».

– Коли в березні 2017 року я відкривала власну справу, ми пропонували клієнтам лише прання та прасування, – ділиться Антоніна Нелень. – Перше обладнання придбала за грантові кошти. Це були дві пральні машинки, дві праски з парогенераторами, дві дошки для прасування та «стартовий» набір засобів для прання. Обсяг гранту сягав 20 тис. грн. На жаль, знайти в межах нашого села приміщення, яке б відповідало вимогам, не вдалося. Тому обладнання розмістила безпосередньо в себе в будинку. У мене ванна кімната на 10 квадратів. Там не лише дві пральні машини стали, а ще й на роликах можна кататись. Хоча в планах з часом побудувати окреме приміщення.

Спочатку відкрили бізнес подрузі

Антоніна Миколаївна пригадує, що відкрити власний бізнес наважилась не одразу. Два роки тому вона запросила подругу на тренінг, а потім допомогла їй написати бізнес­проект і відкрити ательє. Стартувати ж у новому для себе образі бізнес­леді жінку змусили обставини.

– Я працювала в Черкасах на господарів і натрапила на недобросовісного роботодавця, – розповідає жінка. – У мене ж на руках двоє дітей, яких потрібно на ноги підняти. З їхнім батьком ми розлучилися. Я почала розмірковувати, які послуги можуть користуватись популярністю. Пригадала, що коли працювала в Терцентрі Черкаського району, доводилось багато спілкуватися з людьми. Вони нарікали, що ніде випрати великі речі. Так і виникла ідея для бізнесу. До речі, назва пральні «ЧистЮль­ка» не має жодного відношення до імені Юлія. Мені подобаються зменшено­пестливі форми слів.

Із самотніх пенсіонерів грошей не беру

Власної машини бізнес­леді з Червоної Слободи не має. Розповідає, що з доставкою виручають велосипед і діти. Особливо донька.

– Донька – студентка, у неї проїзд безплатний. Дуже допомагає мені: у вільний час відвозить клієнтам випрані речі, – говорить Антоніна Миколаївна. – Коли ж мені потрібно випрати килим «на дому», беру свого «залізного коня» – велосипед. У нього велика рама, якраз пилосос поміщається.

Власниця бізнесу розповідає, що до кожного клієнта має «свій» підхід.

– Із самотніх пенсіонерів, які перебувають на обслуговуванні Терцентру, грошей взагалі не беру, – ділиться господиня «ЧистЮль­ки». – Таких у мене осіб десять. Є і двоє самотніх матусь, яким також надаю послуги безплатно. Але вони приходять не часто. Десь раз на місяць. Взагалі ж я дивлюсь по клієнту. За потреби можу зробити знижку.

У перспективі Антоніна Нелень планує розширяти бізнес – відкрити філіали «ЧистЮль­ки» в інших селах.

– Віддала частину обладнання знайомій в Леськах. Вона тепер пере по­троху, – розповідає бізнес­вумен. – Але потрібно шукати однодумців чи партнерів. Адже самотужки забезпечити її всім необхідним для розвитку повноцінного бізнесу я не зможу.

Не цураюсь ніякої роботи

За словами Антоніни Нелень, розвивати бізнес на селі в сучасних економічних умовах не так вже й легко.

– Це гарно звучить – приватний підприємець, бізнес­вумен, організувала собі робоче місце. А на практиці дрібні підприємці не мають ніякої підтримки від держави, – говорить вона. – У мене навіть субсидії немає. Адже мені рахують не той дохід, який я вказую.

У таких обставинах власниця бізнесу змушена шукати підзаробітку. Розповідає, що «не цурається ніякої роботи». Навіть городи влітку людям обробляє.

– У мене торік була така ситуація, що й світло відрізали. Але я не дозволила собі скласти руки. Нічого, думаю, зароблю, – ділиться вона. – І заробила. Їздила городи людям полола.

Брак коштів змушує шукати альтернативні варіанти. Приміром, сьогодні Антоніна Нелень має ще один «невеличкий бізнес» – надає платні послуги з написання курсових та дипломних робіт, пише проекти на здобуття грантових коштів.

– Мені це подобається, – говорить вона. – На жаль, довелося зіштовхнутися з тим, що люди не завжди чинять по совісті. Домовляєшся, приміром, за певну суму чи посаду в громадській організації. Пишеш проект. А тобі потім говорять, що нічого не виграли. А з часом ти дізнаєшся, що твій проект уже реалізовується. У таких ситуаціях намагаюся в розпач не впадати і концентруюся на тому, що отримала моральне задоволення, коли придумувала і писала цей проект. І людям допомогла.

Не складати руки й рухатись уперед

Антоніна Нелень – особистість різнобічна. Має дві спеціальності – педагога та соціального працівника. Займається волонтерською діяльністю. Постачає лікарням та фізичним особам медикаменти від БФ «Здорова нація». При цьому жінка постійно прагне до самовдосконалення. Наразі здобуває третю освіту – юридичну. Прагне допомагати людям, які потрапили у скрутну ситуацію. Особливо сільським жінкам, які зазнають утиску у своїх родинах.

При цьому зізнається, що не все й не завжди вдається їй з першого разу. Приміром, цьогоріч Антоніна стала одним із переможців грантового конкурсу від МХП, спрямованого на розвиток малого бізнесу в селі, це її друга спроба здобути цей грант.

– Торік я вже брала участь у конкурсі МХП «Село: Кроки до розвитку». Мій проект не пройшов. Але я не засмутилася. Програти бій, не значить програти війну. Значить, цукор лежав на дні. До оголошення наступного конкурсу було достатньо часу, щоб доопрацювати бізнес­план, – ділиться вона. – У той же час на одному з Інтернет­ресурсів я знайшла Всеукраїнський конкурс на кращий проект соціального підприємництва, організатором якого був Рівненський обласний благодійний фонд «Любіть Україну». Я вирішила спробувати свої сили і відправила проект та презентацію на цей конкурс. За результатами конкурсу, я зайняла друге місце. Можливо ця нагорода та вдосконалений бізнес­план й відіграли роль у перемозі цьогоріч. Адже в житті головне не складати руки, бути оптимістом і рухатись уперед.

Але цілеспрямованою та успішною Антоніна Нелень була не завжди. Розповідає, що на позиціювання себе «як самодостатньої жінки» у неї пішло 16 років. Вона активно відвідувала семінари та тренінги, працювала над самовдосконаленням. До речі, жінка працює над собою й досі.

Спілкувалась Ілона ЛЕВЧЕНКО