Читати детальніше

«Ми хочемо, щоб у Глушках була власна пекарня, а в селі пахтіло хлібом»

«Ми хочемо, щоб у Глушках була власна пекарня, а в селі пахтіло хлібом»

Родина Усиків з села Глушки Корсунь-Шевченківського району виграла кілька грантів на розвиток фермерського господарства, направленого на виробництво продуктів з козиного молока. Тепер виношують ідею відкриття у своєму селі ще й пекарні. Припускають, що це може бути їхній третій грант.

Торік у серпні ми розповідали на сторінках газети про Ігоря та Ольгу Усиків, власників фермерського господарства «Кізонька», які з козиного молока виготовляють екологічно чисті продукти: бринзу звичайну і копчену, плавлений сир, сметану, йогурт, сир «рікотта», згущене молоко та навіть морозиво. А нещодавно пані Ольга спекла у хлібопічці на замовлення перший хліб на козиному молоці й загорілася ідеєю облаштувати в Глушках пекарню.

– Пекарня – це комфорт для місцевих жителів та робочі місця для молоді, – переконує пані Ольга. – Я хочу, щоб у нашому селі пахнуло хлібом, як у моїй хаті.

Господарі кажуть, що цю ідею знову ж їм підказали їхні «члени родини» – кізоньки. Адже після виробництва продуктів з їхнього молока залишається багато сироватки.

– Чесно кажучи, підозрюючи, на якій воді печеться той хліб, що купуємо в наших магазинах, цю сироватку просто гріх виливати, – каже господиня. – Тим більше, де ви знайдете в нашому районі хліб, спечений на козиній сироватці?

До речі, Ольга Усик розповідає, що вже й замовників з міста має, причому самі знайшли господиню. Клієнти Ольги кажуть, що вона кладе туди «наркотик», тому що хліб не «приїдається» і його хочеться ще.

– Одні хочуть, щоб спекла на молоці, а інші – на сироватці. Я продаю його по 30 гривень за хлібину, – розповідає жінка.

Натепер у господарстві Усиків до сорока дійних кіз та кількадесят козенят – потомство Сіти, Зіти та Гіти, перших кізоньок, з якими Усики започатковували сімейний бізнес. Своїх домашніх улюбленців родина випасає влітку, переконуючи, що тварина, яку утримують на прив’язі, не дасть такого якісного та смачного молока, як з паші. Відгукуються про них майже як про членів родини, а не як бізнес.

– Кожна наша кізонька знає своє ім’я. Це дуже розумні тварини. Ми їх любимо. Відколи зайнялися цим господарством, практично забули про хвороби. Раніше мав зависокий тиск, тепер хоч в космос гайда, – розповідає чоловік Ольги Ігор. Він в родині менеджер – відповідає за збут «козиних смаколиків». Проте й по господарству роботу з дружиною роблять разом.

– Козине молоко в добрих, теплих руках, як пластилін – з нього можна зробити будь-який продукт, – переконує Ольга, пригадуючи, як із чоловіком стали експериментувати, виготовляючи різні смаколики. Почали з бринзи для себе. Згодом дізналися, що рецептів сирів сотні. – Я виготовляю сири впродовж п’яти років і ще вважаю, що роблю це не досконало. Тож мені ще є чому вчитися і вчитися.

Тверді сири продають по всій Україні та навіть за кордон. Виготовляють їх конкретно під замовлення клієнта, тому зберігають у холодильнику максимум тиждень.

– Односельці пригощали своїх знайомих у Німеччині нашими сирами. Там були в захваті. Тепер щоразу, як їдуть, замовляють. Особливо до смаку звичайна та копчена бринза. Так само популярністю користується морозиво «пломбір». Приміром, зараз товару в нас немає, бо кози були в запуску, але люди телефонують і замовляють на місяць вперед. Багато покупців з Черкас, Корсуня та й місцевих жителів.

Усики розповідають, що люди про них дізналися, в першу чергу, завдяки нинішньому сільському голові Карашинської ОТГ Анатолію Пархоменку.

– Він нам показав напрямок, як і куди рухатися зі своїм виробництвом, і став допомагати, – пригадує пані Ольга. – Хоча й не повинен був, бо тоді ще працював сільським головою в Черепинській сільській раді, яка до Глушок і діла не мала. Ми тоді стали членами черепинського кооперативу «Россава» і завдяки Анатолію Сергійовичу й про грантові програми для розвитку власного господарства дізналися. А тодішній сільський голова сказав, що «таким, як ми, допомоги ніякої для розвитку немає».

Так родина Усиків два роки поспіль, у 2017 та 2018, вигравала гранти за конкурсом мікрогрантових проектів «Село. Кроки до розвитку» на розвиток власного господарства. Придбали установку для охолодження молока. Натепер господарство Усиків поміщається в гаражі та літній кухні. У майбутньому планують знову брати участь в грантових програмах та, залучаючи інвесторів, свою ферму автоматизувати. Так, господарі переконані, швидше «принадять» до свого виробництва молодь.

– Сучасна молодь хоче, щоб все було «на кнопочках». Ми хочемо збудувати таку ферму, аби створити робочі місця. Щоб молодь не виїздила на заробітки за кордон. Ось і наші діти спробували заробітчанського хліба. Гірким виявився. Оселилися недалеко від нас і тепер допомагають нам по господарству. А скоро, думаю, й своє започаткують, – ділиться планами Ігор.